





У цій заміській локації ми об’єднали японську естетику із давніми гуцульськими традиціями. Просто — це достатньо. Все в будинку і навколо нього є втіленням ідеальної простоти.

















Головне побажання нашого Космічного Замовника звучало як: мінімум предметів і максимум повітря. Тому у будинку так багато закритих зон, таємних місць для усамітнення та перебування наодинці з видом. Щоб дихати — потрібне повітря, а не нагромадження речей.















Розкажемо про завдання, які перед нами стояли.
Перше і найголовніше: поєднати приглушені напівтони із акцентними деталями. Далі — уникнути гострих кутів та запроектувати підлогу в рівень та підвішені меблі, оскільки за чистоту першого поверху буде відповідати робот-порохотяг.
Серед інших завдань:
- продумати декілька невеликих дзен-просторів для гостей, де можна сховатись, щоб почитати книгу або провести робочий дзвінок.
- створити приватний простір для Космічного Замовника, який може існувати автономно від решти простору будинку і до якого неможливо потрапити ззовні.
- зробити так, щоб Космічний Замовник мав в’ю на гостьовий блок будинку і міг проходити ввечері і дивитись як відпочивають його друзі.
Спойлер! Ми виконали це побажання ще на етапі конструктиву: пересунули вікно в коридорі так, щоб воно було навпроти вікна в гостьовому блоці.
Ще на етапі архітектури ми хотіли додати вікно в спальні, але згодом відмовились від цієї ідеї. Вже на етапі інтер’єру ми зрозуміли, що вікна справді бракує. Так з’явилось вузьке горизонтальне вікно на великій висоті спеціально для того, щоб ловити перші промені сонця.















Уявіть, як прямо із вікна своєї спальні ви споглядаєте за тим, як змінюються кольори — від зеленого до білого. За вікном відкривається жива картина.

































































































