31 січня в Осло відбулася перша подія, присвячена українській архітектурі. Метою заходу був пошук точок дотику у майбутній співпраці норвезької та української архітектурних спільнот у відбудові після війни.
До події ми спілкувалися із різними ініціативами в Україні і у всіх був схожий запит на експертизу, пов’язану із сталим розвитком, зеленими технологіями та сучасними підходами до формування інклюзивних середовищ. Ми ставимо завдання не просто відбудувати те, що ми втратили, а зробити це краще, — Ярина Баховська, співорганізаторка події та співзасновниця архітектурно-будівельної компанії Cosmos in.
Важливим було зібрати представників України, які на різних рівнях володіють актуальною інформацією про руйнування та проекти, пов’язані з відбудовою. Із норвезької сторони були залучені організації, які займаються відбудовою, сталими технологіями такі як: Future Build, Green Transition Eastern Europe, Powerhouse, а також європейські фінансові установи як EBRD. Стан справ в Україні представляли Анна Бондар, Антон Коломейцев, Олег Дроздов та Ольга Клейтман.
Часто для створення середньострокового житла задіяні категорії населення, які раніше не брали участі у такому процесі. Поширеними стратегіями є адаптивне перевикористання вільних будівель, альтернативні будівельні технології, учасницьке проектування. У плануванні часто виникають простори для спільного використання. Відтак, чимало з будівель категорії середньострокового житла репрезентують принципи стійкості, циркулярності чи успільнення тому, що це стало єдиним можливим способом їх створення. Альтернативні моделі, технології та типології — як реакція на критичну ситуацію — це своєрідний нематеріальний спадок, який необхідно переосмислити і легітимізувати на різних рівнях, — Наталя Мисак, архітекторка та дослідниця.
“Для нової України важлива меморіалізація зруйнованих районів і окремих будинків. Це може бути на краще для самої Європи, як місце для виховання майбутніх поколінь, так і для зруйнованих міст України, що отримають величезний сплеск повоєнного туризму. Такий самий, як безкінечний потік іноземців і українців у Чорнобиль та Прип’ять, де все залишилось незайманим і тим і цікавим.
Сьогоднішня активність місцевої влади по косметичному усуненню результатів російських ракетних атак нівелює цінність цих об´єктів і є нічим іншим, як марною тратою коштів платників податків. Куди б конструктивніше, було б зайнятись консервацією пам‘яток архітектури. Таких як розбомблений музей Сковороди або садиба Павлових 1832-го року. Та тут ми стикаємось з протиріччям: звичайним житловим фондом опікується міська влада, в той час як пам´ятки архітектури у підпорядкуванні військової адміністрації області”, — розповіла Ольга Клейтман.
Цей захід — саме про комунікацію фахівців, де у живому спілкуванні було вирішено багато термінових і довгострокових проблем, які дозволять рухатись швидше та фокусуватись на головному.
